Безумо́вна нері́вність мат. — нерівність, правильна для всіх допустимих значень змінних, що входять у цю нерівність.
Безумо́вний рефле́кс фізіол. — вроджений рефлекс, на відміну від умовного, набутого.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
безумовний — [беизумо/ўнией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
безумовний — (нічим не обмежений), безоглядний, беззастережний, повний, безперечний … Словник синонімів української мови
безумовний — прикметник … Орфографічний словник української мови
категоричний — безумовний, рішучий, безапеляційний … Словник синонімів української мови
абсолютний — а, е. 1) Безвідносний, узятий поза зв язком, без порівняння з чим небудь; безумовний. 2) Цілковито чистий, без домішок. •• Абсолю/тний спирт етиловий спирт, який практично не містить води. 3) Цілковитий, повний; необмежений; досконалий,… … Український тлумачний словник
беззастережний — а, е. Не обмежений ніякими застереженнями, умовами; безумовний … Український тлумачний словник
безумовність — ності, ж. Абстр. ім. до безумовний … Український тлумачний словник
безумовно — 1) Присл. до безумовний. || у знач. присудк. сл. 2) у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певності в чому небудь. || Напевне, обов язково … Український тлумачний словник
відносний — а, е. 1) Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; прот. безумовний, абсолютний. Відносні числа. •• Відно/сна воло/гість (пові/тря) фіз. відношення абсолютної вологості… … Український тлумачний словник
категоричний — а, е. Безумовний, рішучий. || Який не допускає заперечень. Категоричне судження … Український тлумачний словник
